RSS 2.0   Сделать стартовой   Добавить в избранное
· Головна
· Керівництво
· Галерея
· Архів статей
· Каталог посилань
· Каталог файлів
· Інформація для абонента
· Пошук на сайті
· Саме популярне
· Статистика сайту
· Додати новину
· Адміністрація

Наші послуги
· Нормы
· Телефони та реквізити
· Відключення боржників
· Тарифи для інших споживачів 2014
· Нормативно-правова база
· Оформлення житлових субсидій
· Нормативно-правова база - стар.
· Тарифи на централізоване водоспоживання 2015
· Тарифи для інших споживачів 2016
· Передача показників водомірів
· Запрошення до участі у торгах
·  INTERNATIONAL INVITATION FOR TENDERS
· Запрошення до участі у торгах
·  INTERNATIONAL INVITATION FOR TENDERS
· Тарифи 2017
· Тарифи в інших країнах
· Тарифи в інших містах України
· Динаміка централізованого водопостачання
· Динаміка централізованого водовідведення
· Складові тарифів
· Тариф на централізоване водопостачання
· Тариф на централізоване водовідведенення
· Методика виконання нарахувань при зміні тарифу
· Додаткові послуги
· Публічна інформація
· Заборгованість з оплати спожитих послуг
· Інвестиційна програма 2017
· Інвестиційна програма 2018

Оберіть мову інтерфейсу:





Для розміщення кнопки-посилання на наш сайт

Миколаївводоканал

розмістить у себе наступний код



ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Верховна Рада України

МiнЖКГ
Миколаївська Міська Рада

МиколаївГАЗ

Приват24
ПриватБанк - Быстро оплатить

Rambler\'s Top100 Rambler\'s Top100 [Valid RSS]
Згадуючи директора К.Штопенка
Розмістив 02/12/2009 taras

ГКП Николаевводоканал

Біографічна довідка.

 

Костянтин Терентійович Штопенко народився у 1914 р. По закінченні середньої школи №27 м.Миколаєва (1930) навчався у школі ФЗУ заводу п/с №6 (1930-1932). Пізніше – завком ЛКСМУ заводу п/с №6, штатпром (1932-1933), інструктор міського комітету ЛКСМУ (1933-1934), секретар комітету ЛКСМУ ФЗУ п/с №6 (1934-1935). Служив у лавах Радянської Армії (1936-1937). Після служби був майстром  інструментального заводу (1937-1939), завідувач сектором кадрів обкому ЛКСМУ (1939-1941); служба в лавах Радянської Армії (1941-1942). Пізніше – завідувач лабораторією, директор заводу ім. Кірова НКЗ СРСР (м. Бузулук, Чкаловська обл.) (1942-1944). Після війни – інструктор промислового відділу Миколаївського міськкому КПУ (1944-1946), голова Облкоопспілки (1946-1951),– заступник голови виконкому міськради (1951-1955). Закінчив річні курси ВПШ ЦК КПУ (1951-1952) і вечірню школу №3 (1960).

Костянтин Штопенко працював директором Управління водоканалізації м. Миколаєва  з вересня 1955 р. За роки керівництва йому вдалося чимало. Зокрема, наказом від 5 березня 1956 р. організовано роботу диспетчерської служби та чергового автотранспорту по управлінню на базі хлораторної міського водопроводу, яка безпосередньо підпорядковувалася головному інженерові.

Восени 1956 р. начальник ініціював проведення огляду з раціоналізаторства та винахідництва, яким опікувалася комісія у складі М.М.Сулими (голова), І.П.Алексєєвої, М.Єлисєєва, Х.М.Гофіна, М.В.Кузнецова, які визнали переможців.

Наказом міністра комунального господарства від 29 травня 1957 р. „Про встановлення скороченого робочого дня для професій з шкідливими умовами праці” для робітників очисних споруд каналізації, хлораторників, слюсарів, яким доводилося здійснювати профілактичні і ремонтні роботи в колодязях і колекторах, робочий день скоротили на годину. Дещо пізніше 7-годинний робочий день при одному вихідному був поширений і на інші категорії співробітників господарства. К.Т.Штопенко впровадив цей наказ, згідно з яким на скорочений робочий день перейшли співробітники зливової станції, каналізаційної мережі, очисних споруд з Широкої Балки, хлораторники міського, Жовтневого водопроводів, слюсарі з ремонту хлораторних установок, грабельники ІІ,ІІІ НС. До того ж, працівникам з цими професіями підвищили платню, яка компенсувала складні умови виробництва.

Поліпшуючи умови працівників та відповідно до наказу підприємства від 1 липня 1959 р. було сформовано бригаду з лову риби на Жовтневому водосховищі у кількості 5 чоловік, яка забезпечувала важливим продуктом працівників підприємства.

Крім того, начальник дбав про фізичну культуру серед співробітників, яка стала невід’ємною ознакою здоров’я колективу. Тоді не припинялася агітаційна робота. Протягом тих років на підприємстві випускалася стінгазета, яка на огляді стінного друку відзначена почесною грамотою. Одним з перших її редакторів був Мельников, а робкорами – Юзова, Бестемяннікова та Рябінчук.

Але і на згаданих видах робіт начальник підприємства не зупинився.  21 жовтня 1959 р. ним видано наказ про поліпшення продукції управління Водоканалізації. Зокрема, посилено контроль за якістю очищення води та технологією очищення; частково зупинено роботу деяких колодязів міського водопроводу з незадовільною якістю води. Одночасно з цим подача води з НС ІІІ підйому почали подавати у резервуари НС ІІ підйому міського водопроводу для змішування.

Подбав К.Т.Штопенко і про збільшення одиниць автотехніки у гаражі Управління каналізації м. Миколаєва. Окрім тих машин, які були у наявності (ЗИС-150, сім машин ГАЗ-51, за якими закріпили водіїв Мітрошина, Омельченка, Куцакова, Щербакова, Маркова, Коптєва, Рябошапку, Заболоцького), придбано новенький ГАЗ-67.

Згідно з наказом Міністерства комунального господарства УРСР в Управлінні водоканалізації м. Миколаєва, як і на більшості інших комунальних підприємств області,  була сформована добровільна пожежна дружина, яка займалася попередженням виникнення небезпечних ситуацій. Серед подібних ДПД проводилися огляди та змагання. До речі, 1959 р. команда Управління водоканалізації у складі Луговенка, Бойцова, Омельченка, Тиназли, Войлова, Іванова, Павлова виборола ІІІ місце на обласних змаганнях, за що була премійована.

К.Т.Штопенко брав участь у роботі з розширення і реконструкції водопостачання м. Миколаєва, яка проводилися з метою збільшення продуктивності міського водопроводу з перспективою збільшення кількості населення та потужності підприємств області найближчими роками та у перспективі на 1975-1980 рр. Виконком Миколаївської обласної ради депутатів трудящих (Г.Михайлов) доручив розробку проекту Одеській філії “Укрдіпрокомунбуду” у завданні від 11 лютого 1960 р., яке передбачало водопостачання таких населених пунктів, які знаходилися у передмісті, не маючи власних джерел водопостачання, як Варварівка, Жовтневе, Тернівка, Балабанівка, Матвіївка, Мішково-Погорілове та Баловне. У проектному завданні, яке увійшло до шістнадцятитомного видання,  передбачався річний баланс водоспоживання м. Миколаєва водою з ВІЗС з визначенням літнього та зимового режимів заповнення та експлуатації Жовтневого водосховища, планування використання сучасних методів очищення води, автоматизація управління водопровідними спорудами, будівництво окремого корпусу лабораторії та ремонтно-технічної бази. У завданні було вказано, що потужність водопровідних споруд м.Миколаєва на поч. 1960 р. має скласти 60 тис. м3/добу, з яких 40 тис.м3 подається Верхньоінгулецькою зрошувальною системою у Жовтневе водосховище, а решта – з підземних джерел. Таким чином, ІІ черга будівництва системи водопостачання затверджена у 1961 р. самим В.В.Щербицьким за клопотання В.О.Васляєва.

Роботи над ІІ чергою розширення і реконструкції водопостачання м. Миколаєва почалися зі збільшення продуктивності водопровідних споруд: переобладнано трубопровід для подачі води зі сховища до насосної станції І підйому, НС І підйому, з урахуванням подачі витрати І черги, реконструйовано напірний водопровід від НС І підйому до камери сіток, трубопровід від водозабору з каналу Р-11 до камери сіток, що обертаються. Крім того, оновлено камери змішування, два відстійники, другий блок швидких фільтрів з вісьмома відділеннями, дообладнано НС ІІ підйому, понижуючу станцію, вдосконалено подачу енергії головного водогону №2, відремонтовано два додаткових резервуари по 10 тис.м3 на водопровідній станції ІІІ підйому, розширено НС ІІІ підйому, забезпечено підземне зрошення для господарсько-фекальних вод та ін. Спеціалісти визнавали, що в подальшому  необхідно дообладнати НС №І, ІІ, ІІІ підйомів, побудувати кілька додаткових відстійників та резервуар, реконструювати швидкі фільтри тощо.

Разом зі збільшенням подачі води у м. Миколаїв почали розв’язувати проблему з водопостачанням найвіддаленіших районів. Так, зокрема, було розраховано обладнати дюкер через р. Інгул задля забезпечення водою районів с. Соляні та с. Темвод, адже передбачалось збільшення кількості населення цих та інших районів, які увійшли до складу обласного центру (відповідно до генерального плану м. Миколаєва населення Тернівки, Матвіївки, Баловного та Мішково-Погорілого мало зрости з 15 (1959 р.) до 23,5 тис.чол.(1975). Дюкер складався з двох стальних ниток транзитом через мережу с. Соляні до сіл Тернівка, Матвіївна, Баловне. На випадок пожежі воду було заплановано подавати  з водопровідної мережі Миколаєва.

У 1963 р. в результаті підведення нової гілки газу до м. Миколаєва та згідно наказу Миколаївської облради депутатів трудящих було організовано виробничо-експлуатаційну  контору на чолі з П.К.Свиридовим. Тим не менш С.А.Гуменюк залишався начальником газобалонного господарства Управління водоканалізації м. Миколаєва, не перериваючи виробничих зв’язків з новим міським підприємством, до того ж виступаючи ініціатором плідної технічної роботи довкола поліпшення умов виробництва комунальників.  Це, по суті, і стало причиною до появи нинішнього підприємства «Миколаївгаз».

Ці та багато інших справ стали «лебединою піснею» уславленого директора, якого знають і пам’ятають на нинішньому підприємстві «Миколаївводоканал».




 Підготувати сторінку для друку Підготувати сторінку для друку


 
Пов'язані теми

ГКП Николаевводоканал

Web site engines code is Copyright © by PHP-Nuke. Theme Махнач П. Троцкий В.
PHP-Nuke Copyright © 2004 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.30 секунди