RSS 2.0   Сделать стартовой   Добавить в избранное
· Головна
· Керівництво
· Галерея
· Архів статей
· Каталог посилань
· Каталог файлів
· Інформація для абонента
· Пошук на сайті
· Саме популярне
· Статистика сайту
· Додати новину
· Адміністрація

Наші послуги
· Нормы
· Телефони та реквізити
· Відключення боржників
· Тарифи для інших споживачів 2014
· Нормативно-правова база
· Оформлення житлових субсидій
· Нормативно-правова база - стар.
· Тарифи на централізоване водоспоживання 2015
· Тарифи для інших споживачів 2016
· Передача показників водомірів
· Запрошення до участі у торгах
·  INTERNATIONAL INVITATION FOR TENDERS
· Запрошення до участі у торгах
·  INTERNATIONAL INVITATION FOR TENDERS
· Тарифи 2017
· Тарифи в інших країнах
· Тарифи в інших містах України
· Динаміка централізованого водопостачання
· Динаміка централізованого водовідведення
· Складові тарифів
· Тариф на централізоване водопостачання
· Тариф на централізоване водовідведенення
· Методика виконання нарахувань при зміні тарифу
· Додаткові послуги
· Публічна інформація
· Заборгованість з оплати спожитих послуг
· Інвестиційна програма 2017
· Інвестиційна програма 2018

Оберіть мову інтерфейсу:





Для розміщення кнопки-посилання на наш сайт

Миколаївводоканал

розмістить у себе наступний код



ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Верховна Рада України

МiнЖКГ
Миколаївська Міська Рада

МиколаївГАЗ

Приват24
ПриватБанк - Быстро оплатить

Rambler\'s Top100 Rambler\'s Top100 [Valid RSS]
Невідомі рятівники євреїв з Водоканалу
Розмістив 08/05/2013 taras

Невдовзі після окупації Миколаєва 17 серпня 1941 року Водоканалтрест «Міський водогін» припинив існування через те, що більшість співробітників пішли на фронт або була евакуйована, а решта відмовилася співпрацювати з режимом. У їх числі також були і євреї, масове винищення яких отримало назву Голокосту. В числі тих, хто їх непомітно рятував від смерті, - співробітники підприємства, які знаходили ризиковані способи їхнього рятунку. Хто вони, миколаївські Шиндлери?

З початком окупації міста фашисти, турбуючись про санітарію промислового центру, ледве знайшли спеціалістів, здебільшого, жінок, пенсіонерів, тих, хто не встиг вакуюватися, та зобов’язали приступити до своєї роботи. Вже 1 листопада 1941 року кожному з 15-20 рацівників, як пригадував М.Л.Рих, видали аусвайси на пересування містом, а ще – талони на харчування. Серед тих, хто першим повернувся на робоче місце, були: асенізатор П.Є.Некрестов, працівник асенізаційного обозу Д.І.Мезінов, механік каналізації П.К.Гончаров, зав. водопровідним відділом М.Л.Рих, головний інженер М.Ю.Сулима. Директором тресту призначили німця за походженням М.М.Ейсмонта, керуючим справами – штадткомісара Бельдеке, який, до речі, звітував Генералкомісаріату.

Все б нічого, але з активізацією підпільників на підприємстві „Миколаївський водогін” розпочалися систематичні звірки наявності та руху робітників по виробничій, а також територією підрядних організацій. Одна з таких перевірок стосувалась мотористки М.М.Баришевської, яка, на щастя, „...дійсно працювала на приміському господарстві Ніколаєвського Водоканалу на посаді робітника” у районі Широкої Балки: там вона випасала худобу, працювала у полі. Водночас тривали переслідування євреїв: концтабір на Темводі, де розстріляно немало співвітчизників, ніколи не забуде лютої смерті безневинних людей. Зважаючи на це, люди ховалися, хто де міг.

Одним із таких місць, де врятували життя багатьом євреям, став „Миколаївський водогін”. Власне, М.Ю.Сулимі, який обіймав посаду головного інженера, вдалося вберегти від вивезення на примусові роботи до Німеччини, а також від розстрілу багатьох. Зокрема, як пригадувала мотористка Н.Г.Дутова, він уберіг від смерті її неповнолітніх доньок: Ганну і Клавдію. За його наполегливості та підтримки дівчат в 1944 році, коли активізувався процес винищення в’язнів у концтаборі «Шталаг», прийняли на посаду мотористок. Хоч ця професія і не була жіночою професія, проте вони були ладні робити все, що завгодно. Як записано в їх посадових інструкціях, вони контролювали роботу амперметра і вольтметра у приміщенні колодязів, а на випадок аварії насосного обладнання лізли до 50-метрової шахти та лагодили обладнання. Ризик був страшенним: фашисти були надзвичайно жорстокими по відношенню до порушників водопостачання. На щастя, ніхто з врятованих людей не постраждав.

Відразу після визволення Миколаєва всі співробітники тресту, які працювали в окупованому місті, були заарештовані співробітниками УНКВС. Тоді вони повинні були пройти т.зв. «фільтраційну систему» та довести свою благонадійність. М.Ю.Сулиму допитували, у порівнянні з іншими, довше за всіх, намагаючись довідатися, в тому числі, від свідків, чому він залишився у місті, чи не була його діяльність на вказаній посаді спрямована проти миколаївців. Не довівши висунутих обвинувачень, його, як і решту заарештованих, звільнили, після чого вони взялися до відновлення комунального господарства. Додамо, що протягом 1944 року поновлено роботу мережі зруйнованих колодязів, хлораторної, очисних споруд каналізації, а в 1945-му – водонапірної башти В.Шухова.

Шануючи ветеранів, неодмінно слід згадувати імена тих, хто непомітно рятував долі людей. Можливо, в тому і є наша велика місія на землі: берегти ближнього ціною власного життя.




 Підготувати сторінку для друку Підготувати сторінку для друку


 
Web site engines code is Copyright © by PHP-Nuke. Theme Махнач П. Троцкий В.
PHP-Nuke Copyright © 2004 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.03 секунди