До Шухова й додому!..
Дата: 06/11/2012
Тема: ГКП Николаевводоканал


Директор Інституту архітектури Університету Іннсбрука Р.Грефе, який ініціював проведення цієї конференції, а наприкінці 1980-х першим у світі вирвав із забуття В.Г.Шухова, у 1990 році видав у Німеччині книжку «В.Г.Шухов (1853-1939). Искусство конструкции», згодом передруковану в Москві в перекладах М.Гаппоєва і О.Перчі. Вже тоді професор архітектури почав говорити не тільки про унікальність усіх об’єктів, але і необхідність розробки принципів їхнього збереження у зв’язку з руйнівними процесами, а також порятунку від вандалів. Зокрема, минулого року втрачено водонапірну вежу у Фастові, трохи раніше – одна з веж НіГРЕС на р. Ока поблизу Нижнього Новгорода. І цей список далеко не повний.

Р.Грефе знає, з якою пильністю охороняють подібні пам’ятки в усьому світі, тому запитував: чому Париж піклується про Ейфелеву вежу, Турін про Моле-Антонелліана, Брюссель про Атоміум, Мюнхен про Олімпійський стадіон? Невже ніхто не розуміє, що інженерні об’єкти Шухова, як і багато інших споруд, мусять стати туристичною Меккою, отже, бути використані не тільки для підтримки національного іміджу, але і заробітку? Для прикладу: квиток на Ейфелеву вежу досягає 13, до мюнхенського Олімпія-центру – 5, брюссельського Атоміум разом із міні-Європою – 22 євро. А ми що, гірші? Невже ми не можемо презентувати світові свої технічні дива?  

 Полемічною була розмова щодо долі російсько-українських об’єктів В.Г.Шухова. Професор Нижньогородського університету І.В.Молєв, який присвятив життя вивченню цих пам’яток,  констатував: одну з двох 128-метрових веж НіГРЕС, яку будували із величезним запасом міцності (тримала десятки тонн сталевого проводу ЛЕП – Т.К.), вандали все-таки винищили. З іншої їм вдалося вирізати тільки 16 з 46-ти меридіанних ребер, а також 2 горизонтальних кільця. Коли ж точка кипіння громадськості досягла апогею, І.В.Молєв розробив проект відновлення збереженої вежі, яку почали відновлювати з 2008 року. Тож за підтримки як зарубіжних, так і вітчизняних меценатів, з використанням автентичних технологій, вдалося відновити вкрадені балки-профілі цокольної секції, встановити нові сталеві кільця, застосувавши не клепані, а спеціальні болтові з’єднання. Крім того, довкола споруди зміцнили берегову смугу, побудували огорожу, провели її антикорозійну обробку, змонтували освітлення для авіації, впорядкували набережну для прогулянок.

Більшість учених визнали: найкраще об’єкти В.Г.Шухова збереглися в Україні. Зокрема, йшлося про 70-метрові Аджигольські маяки, побудовані в 1911 році неподалік с. Рибальче Херсонської області. За своєю конструкцією кожен із них уявляє вертикальну гратчасту гіперболоїдну конструкцію зі сталевих стрижнів, які їм дозволили стати найвищими в Україні. Незважаючи на свій солідний вік, приємно, що про цей комплекс споруд піклуються. Зокрема, на замовлення ДУ «Держгідрографія» корпорацією «Гідротехніка» спільно з миколаївською компанією «Південьтрансбуд» виконана реконструкція гідротехнічної підстави маяків із застосуванням пластикового шпунта, що відрізняється малою питомою вагою та високими експлуатаційними якостями. Як зауважив голова ДУ «Держгідрографія» С.В.Симоненко, ці маяки становлять не тільки інтерес з боку дослідників спадщини В.Г.Шухова. Насправді без них сьогодні неможливо уявити безпечного судноплавства в районі Аджигольського коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу.

Найочікуванішим на цій конференції був виступ В.Ф.Шухова – правнука видатного вченого, який очолює Міжнародний фонд «Шуховська вежа», а також російське відділення «DOCOMOMO». Саме за його підтримки питання збереження та консервування металоконструкцій його прадіда набуло в наші часи зовсім іншої якості. Зокрема, до 140-річного ювілею інженера, що відбудеться 2013 року, планується вирішити питання із фінансуванням належних ремонтних робіт Шаболовської вежі. Перший крок уже зроблено: з ініціативи думи м. Москви подано пропозицію до уряду щодо внесення об’єкта до пам’яток федерального значення. А за проектом її наукового відновлення, розробленим професором Московського архітектурного інституту Ю.П.Волчком, заплановано провести її консервацію, в межах чого укласти вежу в поліфункціональний скляно-металевий короб. Це дозволить не тільки прослідувати роботи з реконструкції на кожному з рівнів самої споруди, але і дасть можливість городянам та гостям столиці споглядати за цим архітектурним дивом, яке одночасно може стати інформаційним стендом.

Найбільший інтерес дослідників викликала миколаївська водонапірна вежа В.Г.Шухова, побудована в березні 1907 року. Як зауважив професор Мюнхенського університету А.І.Кутний, який неодноразово обстежував нашу споруду, вона цікава не тільки тому, що стала найдавнішою в Україні та однією з найстаріших у світі. Справа в тім, що її будівництвом особисто керував відомий інженер, який розробив унікальну для того часу систему монтажу. Також він фотографував зібрані вузли вежі з метою подальшого застосування набутого досвіду. Незважаючи на те, що негативи в Миколаєві так і не збереглися, дослідники з Університету Іннсбрука з передали до Миколаєва копії світлин, які вже стали великим раритетом для дослідників історії науки і техніки краю.

Чималу увагу також викликав виступ професора Г.М.Никифорчина з Фізико-механічного інституту ім. акад. Г.В.Карпенка НАН України, котрий став коопераційним партнером згаданого проекту. Як він повідомив, нині конструкції типу «гіперболоїдних веж» інженера В.Г.Шухова є не тільки рідкісним свідченням геніального технічного рішення по мінімізації металоємності сітчастих вежових конструкцій, але ж і основою для будівництва сучасних висотних споруд у світі. В Україні є низка таких пам’яток, які потребують негайного дослідження з огляду на їх технічний стан, тож вимагають вироблення концептуальної методики збереження та можливого подовження їхніх функціональних можливостей. Таким чином, силами інституту поступово розв’язується проблема вивчення миколаївської вежі в рамцях проекту Фонду фундаментальних досліджень Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України. Особливість цих досліджень полягає в переважному використанні неруйнівних методів контролю стану застарілих конструкцій, коли технології  виготовлення металу кардинально відрізнялися від сучасних. Зокрема, встановлено, що потребують негайного ремонту дірявий водозбірний бак, напірні труби,  оглядовий майданчик, окремі елементи конструкції тощо. З огляду на безперервність руйнації, миколаївська вежа, як зауважують дослідники, вимагає негайної наукової реконструкції: занадто важкими виявилися для неї останні 105 років.  

Тому в кожного, хто цінує свою історію та мріє передати її у первинному вигляді дітям, виникає закономірне бажання зберегти та захистити для нащадків найдавнішу в Європі водонапірну вежу в Миколаєві. Зрештою, як і всі об’єкти В.Г.Шухова, які повинні стати туристичною перлиною. А за потреби – ключовим об’єктом тепер започаткованого та вже популярного в місті комунального туризму. Ми мусимо захистити нашу вежу від руйнації!

Тарас Кремінь

Миколаїв- Мюнхен – Іннсбрук – Миколаїв