Проблемне водовідведення в Україні
Дата: 18/01/2013
Тема: ГКП Николаевводоканал


Норми середньодобового водовідведення побутових стічних вод в районах житлової забудови повинні прийматися відповідно до норм водоспоживання залежно від ступеня благоустрою цих районів, а також від кліматичних, санітарно-гігієнічних та інших місцевих умов. Норма водовідведення визначається на одного жителя в залежності від типу населеного пункту, в якому він проживає. Зокрема, у великих містах на одну людину припадає 250-300 л/добу, в сільській місцевості - 160-230 л/добу.

У наведені норми водовідведення включені всі стічні води, які утворюються в житлових і громадських будівлях (поліклініках, лазнях, пральнях, дитячих, шкільних та культурно-освітніх установах), за винятком лікарень, санаторіїв, будинків відпочинку. При необхідності обліку зосереджених витрат стічних вод від цих об'єктів їх приймають за діючими нормативами (СНиП П-Г.1-70 «Внутрішній водопровід будівель. Норми проектування»).

У неканалізованих районах норми водовідведення приймаються з розрахунку 25 л/добу на одного мешканця за рахунок скидання в каналізацію стічних вод зливними станціями і комунально-побутовими підприємствами.

Основна частина існуючих централізованих систем водовідведення населених пунктів збудована ще 50-70 років тому. Протяжність ветхих і аварійних каналізаційних мереж щорічно зростає і вже досягла 35% від їх загальної протяжності. Більше 40% обладнання систем водовідведення сьогодні потребує заміни, 25% каналізаційних станцій очистки перебувають в експлуатації понад 40 років і лише близько 10% - менше 15.

На сьогодні централізованими системами водовідведення забезпечено 1685 (445 міст, 503 селища міського типу, 737 сіл) населених пунктів України, або 5,7% загальної їх чисельності. Загальна протяжність каналізаційних мереж - 50,8 тис км, з яких в аварійному і ветхому стані знаходяться 17,9 тис км.

Загальна величина витрат, необхідних для відновлення систем водовідведення може досягти 10 млрд євро. В результаті моніторингу виробничих підприємств водопостачання та водовідведення виявлено, що найбільшій кількості пошкоджень та дефектів піддаються трубопроводи (58% зношеності), 15% - колодязі (камери); 6% - очисні споруди; 5% - насосні станції; 3% - естакади; 1% - дюкери, випуски.

Всі напірні і самопливні колектори в процесі експлуатації піддаються фізико-механічним та корозійним факторам впливу. Пошкодження трубопроводів діаметром до 500 мм в 70% випадків відбувається в процесі фізико-механічного впливу й у 30% - внаслідок корозії. Трубопроводи діаметром більше 500 мм, внаслідок більшої масивності тільки в 33% випадків схильні фізико-механічного впливу і в 67% випадків - корозії.

Причини фізико-механічних ушкоджень:

1. Гідрогеологічні умови, зміни тиску води, механічні та динамічні навантаження. Слідство - розкриття стиків, тріщин. Високі швидкості води з великим вмістом мінеральних частинок. Наслідок - абразивний знос лотків. Техногенні явища, перепад температур. Наслідок - просадки, обвалення.

2. Низька якість будівництва, тривалий термін служби. Наслідок - тріщини, переломи, проростання коренів рослин і т.д. Причиною корозії є біологічний фактор та агресивність води, що призводять до руйнування склепіння труб і вентиляційних шахт, розчинення захисного шару бетону зводу або лотків труб.

Раніше вважалося, що міські стічні води за своїми корозійним властивостям (жорсткість води, величина рН та вміст сульфатів) не є агресивними до матеріалу труб, а вид і концентрація газоподібних речовин просто не враховувалися проектувальниками.

Виявлені в результаті комплексних досліджень аварійних колекторів закономірності утворення агресивного експлуатаційного середовища знайшли відображення в ДСТУ «Захист бетонних та залізобетонних конструкцій від корозії. Загальні технічні вимоги».

У новий документ введено поняття біологічно активного середовища, що складається з трьох компонентів: стічної води, мікроорганізмів різних фізіологічних груп і повітряного середовища, що містить гази біогенного походження - СО2, СН4, Н2S, NH3 та ін Всі три компоненти експлуатаційної середовища відповідальні як за формування агресивної газового середовища, так і за процес корозії, яка руйнує склепіння самопливних трубопроводів. Тому корозію називають газовою або газово-біогенної, підкреслюючи причину утворення газу.

Так, при розкладанні білків і амінокислот (стоки молочних, м'ясних, дріжджових виробництв) виділяються сірководень, аміак, меркаптан та ін. Концентрація газів у трубопроводі залежить як від гідравліки потоку стічної рідини (швидкості води, турбулентності), так і від фізико-хімічних параметрів води - температури і величини рН.

У самопливних колекторах в результаті зустрічного руху стічної рідини і газоповітряної маси на звідній частині труб утворюється конденсат, в якому розвиваються сіркобактерії, що приймають участь у перетворенні сірководню шляхом окислення в сірчану кислоту. Саме сірчана кислота є агресивним агентом у руйнуванні бетонних та залізобетонних трубопроводів каналізації.

При мікробіологічному утворенні сірчаної кислоти відбувається конкуренція двох процесів - швидкості окислення сірководню киснем повітря (за участю мікроорганізмів) і швидкістю видалення газоподібного сірководню з підсклепіння простору за рахунок природної вентиляції. При переважанні другого процесу ступінь агресивності середовища знижується.

Микола Вигода,

http://jkg-portal.com.ua